Главная страница
Навигация по странице:

  • Інформація і комунікація 6 1 2 3 4 5

  • ТЕМА 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПIДХОДИ ДО САМОМЕНЕДЖМЕНТУ

  • 1. Теоретичні концепції самоменеджменту

  • 2. Постановка цілей

  • самоменеджмент практика 1. Самоменеджмент


    Скачать 57.31 Kb.
    НазваниеСамоменеджмент
    Анкорсамоменеджмент практика 1.docx
    Дата13.03.2018
    Размер57.31 Kb.
    Формат файлаdocx
    Имя файласамоменеджмент практика 1.docx
    ТипДокументы
    #14032

    ВСТУП. СУТНІСТЬ ТА ЗМІСТ ПОНЯТТЯ “САМОМЕНЕДЖМЕНТ”
    Вступ

    Предмет i об’єкт самоменеджменту. Icторiя розвитку самоменеджменту, його зв’язок з іншими дисциплінами.

    Самоменеджмент – це мистецтво керувати собою, своїм часом, своїм життям, свідомо робити свою кар'єру через самооцінку, самовизначення, саморозвиток.

    Самоменеджмент – це один з підрозділів менеджменту (як і стратегічний менеджмент, операційний менеджмент, інформаційний менеджмент).

    Родоначальником самоменеджменту як науки вважають Сполучені Штати Америки.

    Самоменеджмент, як новий напрямок у сучасному менеджменті, створено відносно недавно, але розвивається дуже інтенсивно.

    Причини виникнення самоменеджменту – це ті істотні зміни, що відбуваються в управлінській ситуації у світі.

    По-перше, - це конкуренція, зросли масштаби і динамізм змін у підприємництві і бізнесі. А це вимагає від менеджерів освоєння нових навичок керування, боротьби з можливістю власного відставання.

    По-друге, зростає погроза частих стресів через ту напруженість, що має місце в більшості організацій і фірм. Щоб їх позбутися, менеджерові необхідно вміти керувати собою.

    По-третє, (і це, мабуть, основне) творчий потенціал працівника в даний час перетворився в самий коштовний капітал організації. І тому збереження і розвиток цього потенціалу, у тому числі і самими працівниками, є однією з найважливіших умов для існування ділової кар'єри.

    Треба відзначити, що в Україні, як і в інших країнах колишнього Радянського Союзу, ситуація ускладнюється кризовим станом економіки. У цих умовах саморозвиток персоналу є передумовою виживання на ринку праці.

    Німецькі дослідники проблем практичного самоменеджменту і ділової кар’єри Бербель і Хайнц Швальбе стверджували, що «для того, щоб домогтися успіху, потрібно вміти керувати собою».

    У США практично у всіх вищих навчальних закладах вивчають «Самоменеджмент» і один з напрямків самоменеджменту – Tіme management (або управління часом).

    Таким чином, самоменеджмент – це новий напрямок у традиційному менеджменті. Він виник внаслідок потреби в більш повному використанні творчого потенціалу працівника.

    Метою вивчення дисципліни «Самоменеджмент» є оволодіння новітніми теоретичними знаннями і практичними навичками з питань особистісного розвитку менеджера; формування у студентів індивідуальних особливостей та поведінкових навичок, які необхідні майбутньому керівнику; розвиток у майбутніх менеджерів умінь організовувати особисту працю і працю підлеглих.

    Завданнями вивчення дисципліни є теоретична та практична підготовка студентів із питань:

    • визначення особистісних цінностей та цілей менеджера;

    • управління саморозвитком особистості;

    • розвинення навичок ефективного керівництва;

    • організації управлінської діяльності менеджерів різних рівнів;

    • застосування сучасних принципів та напрямів наукової організації діяльності менеджера;

    • використання часу як ресурсу.

    Вивчення дисципліни дозволить здійснити практичну підготовку та сформувати ряд відповідних професійних і особистісних компетенцій:

    • планувати та організовувати особисту діяльність;

    • організовувати робоче міcце менеджера;

    • організовувати та проводити наради і збори;

    • готувати і проводити ділові зустрічі і переговори;

    • сформувати власний позитивний імідж;

    • розвивати власний психолого-фізіологічний потенціал;

    • розвивати власний інтелектуальний та творчий потенціал;

    • сформувати життєву позицію;

    • визначати професійні та особистісні цілі;

    • управляти власними емоціями;

    • сформувати індивідуальний стиль управління;

    • здійснювати ефективний управлінський вплив;

    • не втрачати самоконтролю в екстремальних ситуаціях;

    • оптимізувати умови та режими діяльності;

    • забезпечувати гнучкість управління в умовах динамічного розвитку середовища функціонування.

    Головною перевагою самоменеджменту є раціональне використання і заощадження самого дефіцитного і важливого особистого ресурсу – власного часу.

    Функції самоменеджменту (за концепцією Зайверта) графічно можна відобразити як своєрідне «коло правил». За допомогою цих функцій щоденно вирішується безліч завдань і проблем менеджера.

    Функції знаходяться у визначеній залежності між собою і здійснюються у визначеній послідовності.

    В зовнішнім колі позначені наступні 5 функцій:

    1. Постановка цілей. – Аналіз формулювання особистих цілей.

    2. Планування. – Розробка планів і альтернативних варіантів своєї діяльності.

    3. Прийняття рішень. – по завданням, що виконуються.

    4. Реалізація організація діяльності менеджера – Складання розкладу особистої праці.





    Інформація

    і комунікація

    6

    1

    2

    3

    4

    5
    Рис. Коло правил: функції самоменеджменту.


    1. Контроль – Самоконтроль і контроль підсумків. Якщо необхідно – корегування цілей.

    2. Ще одна додаткова функція: “Інформація і комунікації – вона розміщена у внутрішньому колі. Навколо неї, начебто, обертаються всі інші функції, тому що пошук та обмін інформацією здійснюються на всіх етапах процесу самоменеджменту. Для кожної функції самоменеджменту розроблені робочі прийоми і методи їхньої реалізації, а також очікуваний результат у виді виграшу в часі, що складають техніку самоменеджменту.


    Завдання
    Скориставшись рекомендованими джерелами, законспектуйте основні терміни і поняття. Підготуйтесь до обговорення питання про сутність поняття “самоменеджмент”, основну його мету та переваги.

    Розберіться з концепціями самоменеджменту, визначте основну мету, переваги і недоліки кожної концепції.

    Запишіть функції самоменеджменту за концепцією Лотара Зайверта. Намалюйте “коло правил” самоменеджменту.


    ТЕМА 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ПIДХОДИ ДО САМОМЕНЕДЖМЕНТУ
    Сучаснi наукові погляди на сутнiсть самоменеджменту. Концептуальний пiдхiд до самоменеджменту Л. Зайверта. Концепцiя особистiсних обмежень М. Вудкока i Д. Френсiса. Критерії ефективного самоменеджменту: вміння управляти собою, адекватнi особистiснi цiнностi, чiткi особистiснi цiлi, навички вирiшення проблем, iнновацiйнiсть, високий творчий потенцiал, умiння навчати i розвивати професiйнi якостi пiдлеглих.

    Визначення цiннiсних орiєнтирiв особистостi. Життєва позиція особистостi: активна, проактивна, пасивна. Ключoвi принципи визначення особистiсних цiлей менеджера. Загальнi обмеження при виборi цілей. Саморозвиток особистості менеджера. Професiйне та посадове зростання. Планування дiлової кар’єри менеджера.
    1. Теоретичні концепції самоменеджменту
    Самоменеджмент – це послідовне и цілеспрямоване використання ефективних методів, прийомів і технологій самореалізації і саморозвитку свого творчого потенціалу.

    Описані в літературі концепції самоменеджменту будуються на визначеній ідеї, навколо якої формується система методик і прийомів роботи над собою для реалізації цієї ідеї.

    1. У концепції Лотара Зайверта – це ідея економії свого часу.

    2. У концепції М.Вудкока і Д.Френсіса – ідея подолання власних обмежень.

    3. У концепції В.А. Андрєєва – ідея саморозвитку творчої особистості.

    4. У концепції А.Т. Хроленко – підвищення особистої культури ділового життя.

    5. У концепції Бербеля і Хайнца Швальбе – ідея досягнення особистого ділового успіху.

    Розглянемо коротко характеристику зазначених концептуальних підходів.

    Відповідно до концепції М.Вудкока і Д.Френсіса, самоменеджмент – це всебічний спосіб перевірки своїх власних можливостей і обмежень і пошуку реальних шляхів розвитку особистісних і ділових якостей [1].

    Можливості:

    • здатність керувати собою;

    • розумні особисті цінності;

    • чіткі особисті цілі;

    • постійне підвищення особистого професійного рівня;

    • розвиток навичок рішення проблем;

    • винахідливість і здатність до інновацій;

    • здатність впливати на оточуючих людей;

    • знання управлінських підходів;

    • уміння керувати колективом;

    • уміння навчати і розвивати підлеглих;

    • здатність формувати і розвивати ефективні робочі групи.

    Обмеження – це фактори, що стримують потенціал і результати роботи окремого менеджера чи групи (організації) у цілому.

    Відповідно, це такі обмеження:

    • нездатність керувати собою;

    • розмиті особисті цінності;

    • неясні особисті цілі;

    • зупинений саморозвиток;

    • недостатність навичок вирішувати проблеми;

    • відсутність творчого підходу;

    • невміння впливати на людей;

    • недостатнє розуміння суті управлінської праці;

    • слабкі навички керівництва;

    • невміння навчати;

    • низька здатність формувати колектив.

    Наприклад:

    1. Невміння керувати собою виявляється в тому, що керівники ризикують своїм здоров'ям, дозволяючи хвилюванням і робочим турботам поглинати їхню енергію. Вони не вміють правильно розряджатися, не вміють повністю використовувати свій час, енергію і навички, нездатні справитися зі стресами. Тобто, можна сказати, що вони обмежені нездатністю керувати собою.

    2. Неясні особисті цілі властиві менеджерам, які не здатні визначити свою мету, прагнуть до недосяжних цілей; вони недооцінюють альтернативні варіанти і тому витрачають свої сили і час на незначні питання, а дійсно важливі задачі лишаються не вирішеними.

    3. Зупинений саморозвиток зустрічається в тих менеджерів, що не можуть перебороти свої слабості і працювати над власним розвитком. У результаті вони дозволяють своїм схованим здібностям так і залишитися нерозвиненими; ділове життя їх перетворюється в рутину. Такі менеджери обмежені зупиненим саморозвитком.

    І так далі…

    Сутність методики самоменеджменту по обмеженнях складається в дослідженні з використанням тестів своїх особистих обмежені розробці заходів щодо їх усунення.

    Наприклад, для обмеження «Невміння керувати собою» це:

    • підтримка фізичного здоров'я;

    • раціональний розподіл сил;

    • подолання труднощів;

    • вихід зі стресів;

    • раціональний розподіл часу;

    • максимальне використання часу і можливостей.


    Відповідно до концепції В.А. Андрєєва, самоменеджмент – це психологічний механізм саморозвитку творчої особистості, здатної до безупинного саморозвитку і самореалізації в одному чи декількох видах професійної діяльності.

    Він включає:

    • самопізнання;

    • самовизначення;

    • самоврядування;

    • самовдосконалення;

    • самоконтроль;

    • самостворення;

    • самооздоровлення.

    Вихідною позицією для саморозвитку є визначення свого типу творчої особистості, виходячи з 18-ти характеристик різних типів творчих особистостей менеджерів, що показані на слайді.

    Знання своїх індивідуальних особливостей і здібностей дуже важливо, тому що це, по суті, знання своїх достоїнств і недоліків.

    Визначення свого типу творчої особистості дозволяє побудувати «профіль творчої особистості», визначити її сильні і слабкі сторони. Далі пропонується ряд тестів і методик для оцінки і розвитку необхідних якостей особистості менеджера і методичні поради щодо розробки програм самоосвіти і саморозвитку.
    Концепція А.Т.Хроленко заснована на ідеї культури ділового життя.

    Відповідно до цієї концепції, самоменеджмент – це практикум підвищення свого ділового потенціалу шляхом підвищення рівня ділової культури в різних її аспектах, а саме:

    • культури взаємовідносин між людьми;

    • мистецтва ділової бесіди;

    • організації ділової наради;

    • культури ділового письма;

    • мистецтва підготування доповіді і публічного виступу;

    • техніки особистої роботи;

    • стилю життя менеджера.

    Розширення професійних можливостей особистості в результаті роботи по підвищенню своєї ділової кваліфікації створює основу для службового росту.
    Відповідно до концепції Бербеля і Хайнца Швальбе, самоменеджмент – це досягнення особистого ділового успіху (ділової кар'єри) через самопізнання і самовдосконалення своїх ділових якостей.

    Автори пропонують практичні поради щодо саморозвитку своїх ділових якостей для досягнення успіху, для організації своєї справи в складних ринкових умовах.

    У той же час, бракує універсальних методик і тестів самооцінки, саморозвитку для роботи над собою.

    Кожний з розглянутих концептуальних підходів разом з методиками їхньої реалізації може використовуватися для самооцінки і саморозвитку ділових якостей, для підвищення свого ділового потенціалу.

    У той же час, ці концепції мають недоліки:

    • вони досить трудомісткі, займають багато часу;

    • результат роботи над собою по пропонованих рекомендаціях залежить від Вашого індивідуального підходу, оскільки немає універсальних методик для використання в повсякденній роботі.


    Існує ще одна концепція самоменеджменту – концепція Лотара Зайверта, яка заснована на ідеї керування своїм часом. Ця концепція, на наш погляд, найбільш раціональна й універсальна, тому що вона містить у собі найбільш важливі моменти з інших концепцій і одночасно Зайверт дає відпрацьовані і багаторазово випробувані методи роботи над собою, які не вимагають особливих мудрувань, багаторазового тестування і придатні для використання в повсякденній практиці.

    Відповідно до визначення Зайверта, cамоменеджмент являє собою послідовне і цілеспрямоване використання випробуваних методів роботи в повсякденній практиці для того, щоб оптимально і зі змістом використовувати свій час, тобто по своїй суті це tіme management.

    2. Постановка цілей
    Ціль (або мета) – це те, до чого прагнуть, що треба здійснити. (Див.: Ожегов С. И. Словарь русского языка).

    Постановка цілей вимагає чітко і в точних формулюваннях висловлювати наші явні і приховані потреби, інтереси, чи бажання, і зорієнтувати наші дії на досягнення цієї мети.

    Постановка мети означає погляд у майбутнє, свідоме здійснення своїх дій, концентрацію своїх сил, активності на тому, що повинно бути досягнуто.

    Таким чином, мета описує кінцевий результат.

    Значення вміння правильно поставити життєві цілі важко переоцінити, тому що правильна постановка мети визначає життя людини, шлях, по якому вона буде йти.

    Встановлення цілей дозволяє визначити, чи важливо те, що Ви робите. Не маючи цілей, люди, як правило, витрачають сили і час на дурниці. Над людьми, що не мають чітких особистих цілей, зазвичай, панують вимоги моменту. А встановлення цілей допомагає нам відгороджувати себе від вимог, пропонованих ситуацією чи іншими людьми, і домагатися здійснення тих цілей, які важливі для нас особисто.

    Тому говорять, що постановка цілей – це усвідомлення того, куди ми хочемо прийти і куди ми потрапити не хочемо, щоб не опинитися там, куди нас хочуть привести інші люди.

    С. Герман так говорив про це: “Куди краще, щоб Ви самі виявляли і використовували свої сильні сторони і можливості, раділи ним і рухалися з їх допомогою вперед, ніж почували себе як в інвалідному кріслі, що везуть за Вас інші”.

    [Herman S. Notes on freedom // Pfeіffer J.W. and Jones (Edc.) The 1972 annual handbook for group facіlіtіes. San Dіego. Ca: Unіversіty Assocіates, 1992].

    Важливо якомога раніше визначити свої цілі, розпізнати свої можливості, розвивати їх, використовувати шанси і відповідати за своє майбутнє.

    Активна і відповідальна життєва позиція при цьому є запорукою успіху, особливо для керівника.

    Процес постановки цілей включає три фази:

    1. перша фаза – визначення мети: тобто – чого я хочу?

    2. друга фаза – ситуаційний аналіз: що я можу?

    3. третя фаза – формулювання мети: до чого я конкретно прагну.

    Розглянемо І фазу процесу постановки цілей – знаходження цілей.

    Для визначення цілей необхідно задати собі такі питання:

    1. Яких цілей ви хочете досягти в житті?

    2. Чи стикуються вони між собою?

    3. Чи існує головна, вища мета, чи визначені проміжні цілі на шляху до головної?

    4. Чи знаєте Ви, що Ви самі можете зробити для досягнення мети (тобто сильні сторони) і над чим ще треба працювати (слабкі сторони)?

    Основний принцип визначення і постановки цілей – це ясність мети. Це передумова успіхів у професійному й особистому житті. Деякі люди настільки активно втягуються в процес виконання завдань, що втрачають уявлення про зміст своєї діяльності: як говорять “за деревами не видно лісу”.

    Другий найважливіший принцип постановки цілей – реалістичність цілей. Треба ставити реальні цілі, тобто, такі, що можуть бути втілені в конкретні дії.

    Розглянемо деякі приклади формулювання цілей:

    • Я хочу бути щасливим.

    • Я хочу мати гарні взаємини зі своїми співробітниками.

    • Я хочу вести більш здоровий спосіб життя.

    Наведені приклади формулювання цілі вказують на область, у якій Ви хочете досягти успіху, і на загальну мету, але вони не конкретні і не пов’язані з часом (терміном виконання).

    Цілі, що сформульовані в загальному виді, як правило, залишаються лише намірами, тому що таке формулювання не показує, що потрібно зробити, щоб досягти успіху.

    Щоб цілі були досяжні (а не залишилися лише намірами ), вони повинні бути конкретизовані за допомогою питання:

    “Як цих загальних цілей можна досягти?”, а також постановки конкретних завдань, чітко розписаних у часі.

    Наприклад:

    Як не треба:


    Як треба:

    - Я хочу вести більш здоровий спосіб життя.

    - З наступного дня Я кидаю палити.

    - Я буду ходити на роботу пішки.

    - Двічі на тиждень Я бігатиму протягом 30 хвилин.

    - Я хочу вміти краще контактувати зі своїми співробітниками

    - Я хочу для кожного співробітника зарезервувати 1 годину додаткового часу в тиждень, щоб поговорити на особисті і професійні теми


    Таким чином, щоб ціль була досяжна, необхідно при визначенні мети:

    1. Формулювати конкретні цілі, орієнтовані на дії, тобто чітко встановлювати конкретний кінцевий результат.

    2. Встановлювати часовий інтервал.

    3. Для успішного просування до мети кроками поділити головну мету на підціли, задачі, завдання і інш.


    Етапи визначення особистих цілей:

    1. Розробка загальних уявлень про життєві устремління.

    2. Диференціація у часі життєвих цілей.

    3. Розробка провідних уявлень у професійній сфері.

    4. Інвентаризація цілей.


    І етап. Для того щоб створити загальні уявлення про життєві устремління, треба проаналізувати:

      1. Як протікало дотепер ваше життя?

      2. У чому були ваші найбільші успіхи? Які були невдачі? У професійній сфері чи особистому житті?

      3. Як ви уявляєте собі своє майбутнє?

      4. До якого віку ви хотіли дожити?

      5. Чого ви хочете досягти?

      6. Які удари чи долі поразки можуть вас підстерігати?

    ІІ етап визначення особистих цілей – диференціація у часі життєвих цілей.

    Тут ви повинні усвідомити собі, до чого ви будете прагнути в найближчі роки, а також з якими подіями ви повинні буде рахуватися в найближчі 20 років вашого особистого часового ряду. При цьому треба брати до уваги осіб з вашого найближчого оточення (дітей, батьків, шефа, друзів і інш.), їх і свій вік.

    Події, з якими вам, можливо, прийдеться рахуватися найближчим часом:

    • закінчення інституту;

    • шлюб;

    • народження дитини;

    • улаштування дитини в дитячий садок, школу,

    • досягнення дитиною повноліття і т.д.;

    • вихід на пенсію батьків;

    • вихід на пенсію безпосереднього начальника;

    • витікання термінів платежів по довгострокових кредитах;

    • вивільнення вкладених грошових коштів і т.д.

    (Приклад таблиці “часового ряду для визначення особистих цілей”).

    Часовий ряд для визначення особистих цілей


    Рік

    Власний вік

    Вік оточуючих

    Особливі події

    мати

    батько

    чоловік (дружина)

    дитина

    шеф

    2003

    20 років

    45 років

    50 років










    срібне весілля

    2004










    30 років










    2005













    6 років




    іде до школи

    .






















    .






















    .






















    .






















    2010
















    65 років

    на пенсії

    .






















    .






















    Цей часовий ряд ставить ваші бажання і цілі у взаємозв'язок з іншими важливими датами з життя людей вашого особистого оточення.

    На наступному, ІІІ етапі, ви повинні визначити бажані цілі на найближче і віддалене майбутнє:

    Життєві цілі

    професійні


    особисті


    1. довгострокові цілі, тобто, чого Ви хочете досягти в цьому житті?

    2. середньострокові цілі (наприклад, на 5 років)

    3. короткострокові цілі – чого ви хочете домогтися вже в найближчі 12 місяців.

    При цьому треба виділити свої професійні орієнтири! : а саме:

    Чим би ви залюбки займалися в професійному відношенні? Якби могли вільно обирати службове становище, функції, звання, галузь, чи організацію, інститут?

    Наприклад, ви хотіли б:

    • відкрити свою фірму;

    • стати керівником філії якоїсь великої закордонної фірми;

    • стати бухгалтером на державному чи приватному підприємстві;

    • одержати посаду в державному апараті;

    • зробити наукову кар'єру, одержати ступінь доктора наук, звання професора чи академіка;

    • зробити політичну кар'єру, стати президентом, депутатом Верховної Ради і т.д.;

    • чи, можливо, ви хотіли б вийти заміж за бізнесмена, або вести домашнє господарство.

    Ваш професійний орієнтир є ключем до вашого професійного й особистого успіху, оскільки він:

    • підсилює мотивацію;

    • направляє у визначене русло професійні устремління;

    • є керівництвом для наступної діяльності.

    ІV етап знаходження особистих цілей – це інвентаризація цілей.

    Для інвентаризації цілей треба скласти список усіх ваших цілей і виділити найважливіші позиції – тобто ті життєві цілі (особисті)і (професійні), яких ви хочете досягти.

    Визначте для себе з цього списку 5 найважливіших пунктів (цілей), особистих і професійних, випишіть їх (письмова форма є обов’язковою).

    Ситуаційний аналіз дозволяє виявити Ваші сильні і слабкі сторони і визначити, які Ваші якості Ви можете розвивати і над чим вам належить ще працювати.

    Етапи ситуаційного аналізу:

    1. аналіз по основних спрямовуючих питаннях в особистому і професійному середовищі;

    2. особистий баланс успіхів і невдач;

    3. сильні і слабкі сторони;

    4. аналіз “ціль – засіб”.

    Спрямовуючі питання для ситуаційного аналізу* в особистій і професійній сфері наведені в опорному конспекті лекцій на сторінках 20 і 21. Ви повинні відповісти на приведені питання – це важливо для усвідомлення своїх цілей. Для того, щоб визначити свої сильні та слабкі сторони, треба скласти баланс успіхів і невдач.

    Для цього необхідно виявити ваші успіхи в роботі й особистому житті, а також ті здібності, знання, досвід, що були необхідні для досягнення цих успіхів.

    Які наприклад?

      1. Спеціальні знання:

    • професійні знання;

    • знання менеджменту, самоменеджменту;

    • спеціальні виробничо-економічні знання;

    • ерудиція;

    • контакти і зв'язки.

      1. Особисті якості:

    • фізичні дані, конституція;

    • уміння тримати себе, бути завжди у формі, активність;

    • витримка, комунікабельність;

    • уміння слухати, інтуїція, пристосованість, готовність прийти на допомогу, сприйнятливість до критики, самокритика.

      1. Здатності керівника:

    • пробивна сила;

    • уміння переконувати;

    • уміння розподіляти обов'язки;

    • уміння стимулювати і мотивувати працю окремих людей і колективу.

      1. Інтелектуальні здібності:

    • творчий потенціал, логічне мислення.

      1. Робочі прийоми

    • методика роботи, організація праці

    • техніка ведення дискусій, переговорів і т.д.

    У такий спосіб ви складаєте баланс особистих успіхів, у якому вказуєте свої найбільші успіхи і досягнення і ті ваші здібності, що були для цього необхідні;

    Наступним кроком слід скласти особистий негативний баланс, у якому вказуєте, відповідно ваші найбільші невдачі, а також ті здібності, яких вам бракувало, і як ви їх подолали?

    Ви повинні ясно уявити свої слабини, щоб ужити заходів до подолання своїх недоліків.

    Відомий афоризм говорить: “ Знати свої слабкі сторони – значить зміцнювати свої сильні сторони”, тому що як тільки ви перебороли свою слабість, вона відразу перетворилася у Вашу сильну сторону.

    Для виявлення сильних і слабких сторін треба згрупувати Ваші переваги і недоліки і виділити 2-3 найважливіші сильні і слабкі сторони. Таке визначення особистих якостей є передумовою для планування подальших заходів для досягнення цілей.

    У процесі аналізу “ціль – засіб” необхідні для досягнення бажаних цілей засоби (особисті, фінансові, часові) порівнюються з реальною ситуацією. Для професійних цілей у графі “засоби” треба вказувати необхідну для їхнього досягнення кваліфікацію і ставити конкретні реалістичні цілі для надбання досвіду і здібностей, яких вам ще не вистачає.

    Остання фаза постановки цілей – це формулювання цілей.

    Ми з вами вже визначили, що зміст установлення цілей полягає в тому, щоб сконцентрувати свою увагу на бажаних результатах.

    Добре визначена ціль характеризується як “дещо, пов'язане з часом та вимірюване ” (таке визначення мети дають Майк Вудкок і Дейв Френсіс).

    Формулювання цілей передбачає фіксацію термінів їх виконання і очікуваних результатів.

    Тобто, кожна мета має сенс тільки тоді, коли встановлені терміни її втілення і сформульовані бажані результати.

    Формулювати мету* треба:

    • конкретно;

    • з прив'язкою до термінів;

    • так, щоб вона мала одиницю вимірювання.

    Приклади:

    1. Припустимо, керівник повернувся з відпустки, він добре відпочив і поставив собі мету: „бути завжди у формі, не дозволяти собі втомлюватися і втрачати працездатність.”

    Добре він сформулював мету?

    Таке формулювання мети під впливом неминучих організаційних ускладнень в житті менеджера, імовірніше всього, не дозволить досягти бажаного.

    Щоб така ціль була досягнута, треба уявити собі ряд конкретних цілей. Наприклад:

    • З наступного дня кинути курити.

    • Двічі на тиждень грати в теніс.

    • Двічі на тиждень плавати.

    • Двадцять хвилин на день займатися йогою.

    • Протягом місяця ретельно стежити за використанням свого часу.

    2. “До Різдва знизити свою вагу на 5 кг”.

    • ця мета добре сформульована, але вона теж потребує конкретизації, розробки плану дій.

    3. А от таке формулювання мети, як, наприклад: “Бути щасливим у роботі” – швидше за все так і залишиться благим наміром, якщо її не конкретизувати, наприклад, так:

    1. До кінця року визначити свою головну мету в професійній діяльності і найближчі цілі для її здійснення.

    2. До початку нового року розробити довгострокові і короткострокові плани для здійснення професійних цілей.

    3. Протягом місяця зробити інвентаризацію своїх видів діяльності і проаналізувати використання часу.

    4. Протягом наступного тижня за допомогою спеціальних тестів зробити аналіз своїх сильних і слабких сторін (щодо особистих і професійних якостей).

    5. Постійно працювати над собою для виправлення своїх слабких сторін і зміцнення сильних сторін.

    6. Визначити осіб з мого найближчого оточення, що можуть допомогти мені в досягненні цілей.

    Розробка мети Вашої кар'єри.

    Ви повинні враховувати наступне:

    Навіть у рухливій і мінливій обстановці існують можливості для розвитку кар'єри й особистих досягнень.

    Періодично потрібно аналізувати і переглядати цілі вашої кар'єри. Це особливо важливо, коли одні галузі виявляються в занепаді , а інші навпаки – процвітають. У наступні 10-років може виникнути новий спектр менеджерських посад, а деякі з існуючих стануть непотрібними.

    Для аналізу цілей своєї кар'єри треба відповісти на деякі ключові питання:

    • Якого рівня доходу я хочу домогтися?

    • Де я хотів би працювати?

    • Наскільки важлива для мене могутність організації?

    • Якої посади (положення) я хочу домогтися?

    • Наскільки важливу роль грають творчий підхід і інновації в моїй роботі?

    • Якими будуть ймовірні долі моєї галузі в наступні 10-20 років?

    • Якби я був підприємцем, організацію якого рівня я б вибрав?

    • Чи хотів би я, щоб мене пам'ятали в майбутньому, і якщо так, то за що?

    Процес постановки цілей завершується складанням Вашого особистого життєвого плану (чи плану життя і кар'єри), у якому Ви (з урахуванням усього, про що ми сьогодні з вами говорили) записуєте Ваші найважливіші особисті цілі і цілі кар'єри, а також проміжні цілі для досягнення головних життєвих цілей і терміни їхнього виконання.

    Для планування кар'єри важливо знати наступне:

    “Малий крок, що починається відразу, дає часом більше ефекту, чим великі, стратегічні задуми, з яких випливають затяжні дії”.

    При формулюванні своїх цілей Ви повинні пам’ятати про такі аспекти як фізичний стан, здоров’я, оскільки вони є неодмінною умовою активного життя, успішного самоменеджменту і кар’єри.

    Для цього треба передбачати у своїх планах (річних, місячних, тижневих, денних) спортивні заходи: гімнастику, плавання, лижні пробіги, заняття йогою і інш.

    Не слід забувати, також, про самоосвіту, підвищення кваліфікації, про свою культурну освіту.

    Не беріть на себе занадто багато, тому що нереальні задачі мають мало шансів бути виконаними.

    Встановлювати собі конкретні короткострокові цілі, погоджені з вашими довгостроковими, глобальними цілями, необхідно тому, що на шляху до виконання довгострокових цілей іноді ми стикаємося зі зміною зовнішніх умов. Тому, поряд із загальними цілями, важливо, з погляду психологічної мотивації, ставити перед собою і короткострокові досяжні проміжні цілі і домагатися проміжних успіхів.

    Ваші особисті цілі з часом можуть змінюватися. Тому треба регулярно переглядати свої цілі, перевіряти, чи зберегли вони свою актуальність для Вас на сучасний момент.

    Переоцінка Ваших цілей може відбутися в зв'язку зі зміною навколишнього оточення під впливом ряду факторів, наприклад таких:

    • зміна якості життя;

    • фінансові й економічні кризи;

    • безробіття, що поширюється;

    • зміна екологічної обстановки;

    • природні катаклізми, стихійні лиха;

    • вартість енергоресурсів, що змінюється;

    • і інш.

    Переоцінка Ваших цілей може відбутися також у зв'язку зі зміною Вашої внутрішньої особистої системи цінностей.

    Перевіряти, чи зберегли актуальність Ваші цілі, треба систематично, щорічно!

    Висновки.

    1. Постановка цілей в самоменеджменті здійснюється шляхом:

    • знаходження цілей, тобто аналізу – чого я хочу;

    • ситуаційного аналізу, тобто – що я можу;

    • визначення своїх сильних і слабких сторін;

    • вироблення цільових стратегій і методів досягнення цілей;

    • формулювання цілей: - до чого я конкретно прагну.

    1. Для постановки цілей треба:

      1. забезпечити ясність цілей – чого Ви конкретно хочете досягти – розробити життєві цілі;

      2. зробити “інвентарний опис” цілей, тобто звести воєдино Ваші особисті і професійні орієнтири;

      3. ситуаційний аналіз – це аналіз Ваших особистих ресурсів (чи засобів) для досягнення цілей – він дозволяє виявити Ваші сильні і слабкі сторони;

      4. наступний крок – аналіз “мета-засіб” – необхідні для досягнення цілей засоби порівнюються з реальною ситуацією;

      5. з визначених Вами в ході аналізу мір, необхідних для досягнення мети, випливають конкретні практичні цілі (або задачі). Формулювання цілей передбачає фіксацію терміну виконання і конкретних результатів.

      6. Проміжні практичні цілі фіксуються в плані життя і кар'єри, що повинний регулярно перевірятися, переглядатися, доповнюватися.

    Щодня, виконуючи свою роботу, задавайте собі питання:

    - “ Чи наближає мене те, що я в даний момент роблю, до досягнення відповідної моєї мети?”

    При вивченні теми “Постановка цілей” студенти повинні знати сутність поняття “цілі”, значення вміння правильно поставити цілі. Слід зрозуміти, що “мислити цілями” – це означає знання того, в якому напрямку слід іти при виконанні роботи та який має бути кінцевий результат.

    Процес постановки цілей складається з 3-х фаз:

    1) знаходження цілей;

    2) ситуаційний аналіз;

    3) формулювання цілі
    написать администратору сайта